СравниБанк. Сравни сложное — просто!
Выбери лучшие условия по кредитам, депозитам, банковским картам, денежным переводам



Кредити в іноземній валюті: видавати не можна заборонити

Останнім часом на шпальтах юридичних, і не тільки, видань широкого розголосу набуло питання видачі банками кредитів в іноземній валюті та необхідності (чи її відсутності) отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України як банками, так і позичальниками. Судова практика у цьому питанні дуже неоднозначна - суди різних інстанцій виносять протилежні по суті рішення. Складається суперечлива судова практика, що за відсутності Верховного Суду України як органу, який би міг легко розв‘язати таке протиріччя, призводить до численних конфліктів. Позичальники, відчувши можливість досить легко позбутися кредитного тягаря атакують суди, пред‘являючи посилання на численну судову практику. Банки, захищаючи власні активи, пред‘являють не менш переконливі аргументи, знову ж таки посилаючись на судову практику. У цій ситуації вкрай важливою могла б стати роль Національного Банку України, однак, як це часто-густо відбувається з державними органами в Україні, Національний Банк робить вигляд, що нічого особливого не відбувається. Замість рішучих дій - пасивність. Хоча слід погодитись, активні дії НБУ щодо захисту прав та інтересів комерційних банків справді видалися б дивними.

Повертаючись у юридичну площину питання, автор хотів би, з одного боку, поділитися власним досвідом участі у “гучних” справах щодо визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки, застави та поруки на підставі відсутності індивідуальної ліцензії НБУ, а з іншого,певним чином поставити крапку у питанні - чи справді потрібна індивідуальна ліцензія НБУ та чи призводить її відсутність до визнання кредитних договорів недійсними суто з юридичної точки зору.

Почати вважаю необхідним з такого важливого аспекту як правовий режим обігу іноземної валюти на території України. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до імперативного припису статті 99 Конституції України, норми статті 32 Закону України “Про Національний Банк України” більш детально регламентують особливості правового статусу гривні як грошової одиниці України. Згідно з частиною другою цієї статті, випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів (будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущеної в обіг не Національним Банком України, і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей) як засобу платежу є забороненими.

Отже, норма частини другої статті 32 Закону України “Про Національний банк України” однозначно забороняє здійснювати на території України випуск інших грошових одиниць (у тому числі, іноземних) та грошових сурогатів. Менш однозначною, виходячи із формулювання даної норми, є можливість обігу іноземних грошових одиниць в Україні. Стаття 32 Закону України “Про Національний банк України” містить заборону щодо випуску та обігу інших грошових одиниць на території України як нерозривної сукупності дій по їх випуску та подальшому обігу, а не як двох різних операцій - випуску або обігу. Адже стаття 44 цього ж закону закріплює за НБУ повноваження у сфері валютного регулювання, тим самим містить презумпцію правомірності використання валютних цінностей на території України у порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок її використання, у тому числі фінансовими установами. У системному вигляді дане питання висвітлено в статті 192 Цивільного кодексу України. Відповідно до норми частини першої статті 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Варто зауважити, що дане положення Цивільного кодексу України вже не містить посилання на те, що грошова одиниця України є єдиним платіжним засобом на території України. Частина друга статті 192 Цивільного кодексу України чітко вказує на можливість використання в Україні іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом. Норма частини другої статті 192 Цивільного кодексу України вбачається такою, що визначальним чином обумовлює правовий режим обігу іноземної валюти на території України.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банківські установи на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Отже, чинне законодавство Україні чітко визначає правомочність банків та небанківських фінансових установ на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб’єктом кредитних зобов’язань. Частина перша статті 1054 ЦКУ визначає предмет кредитного зобов’язання таким чином, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Очевидно, що не існує правових підстав ставити під сумнів право банків та інших фінансових установ, згідно з отриманими ліцензіями, здійснювати кредитування як в національній, так й в іноземній валютах. Проте використання іноземної валюти як предмету кредитного зобов’язання можливо лише у разі дотримання вимог валютного законодавства України.

Як відомо, на даний час основою валютного законодавства є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі - Декрет). Частина перша статті 3 Декрету визначає правовий статус валюти України як єдиного законного засобу платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Дане положення слід інтерпретувати таким чином, що валютним законодавством можуть бути встановлені особливі правила використання іноземної валюти як засобу платежу на території України.

Саме такі правила визначені статтею 5 Декрету, відповідно до якої валютні операції можуть здійснюватися виключно на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії НБУ. Згідно з пунктом 2 статті 1 Декрету, юридичний зміст поняття “валютні операції” має широкий контекст і включає будь-які операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності (у тому числі, на іноземну валюту), за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Виходячи з даного визначення, очевидно, що надання кредитів в іноземній валюті кваліфікується валютною операцією, яка може здійснюватися виключно на підставі відповідної ліцензії НБУ.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової (!) валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Диспозиція норми частини другої статті 5 Декрету передбачає, що індивідуальної ліцензії потребують валютні операції, визначені частиною четвертою цієї статті, в той час як генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії. Тобто, валютна операція здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії або генеральної ліцензії у разі, якщо вона не підпадає під режим індивідуального ліцензування.

При цьому індивідуальна ліцензія видається НБУ на разову валютну операцію, в той час як генеральна ліцензія дозволяє здійснювати окремі валютні операції, що не підпадають під режим індивідуального ліцензування, на регулярній основі протягом строку дії ліцензії. Пунктом “в” частини четвертої статті 5 Декрету встановлена вимога стосовно необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Відповідно до частини шостої статті 5 Декрету, порядок видачі ліцензій на здійснення валютних операцій визначається НБУ. Однак станом на сьогоднішній день не існує будь-яких нормативно-правових актів НБУ, які б встановили терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Дана обставина, з огляду на відсилочний характер норми пункту “в” частини четвертої статті 5 Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов’язані із наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам України.

Як наслідок, на практиці банки видають кредити в іноземній валюті, керуючись умовами генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, що цілком узгоджується з вимогою частини другої статті 5 Декрету. Згідно з даною нормою, аналогічне право мають й небанківські фінансові установи за умови отримання ними ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Отже, з огляду на відсутність істотних нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування до операцій з надання кредитів в іноземній валюті у відносинах між резидентами України, як це передбачено пунктом “в” частини четвертої статті 5 Декрету, єдиною правовою підставою для здійснення банками та іншими фінансовими установами кредитування в іноземній валюті, згідно з частиною другою статті 5 Декрету, є генеральна ліцензія НБУ, отримана ними в установленому порядку.

З моєї точки зору, цей правовий аналіз може бути поставлено під сумнів хіба що особами, які, зловживаючи правом та нехтуючи принципом належного виконання зобов‘язань, тлумачать норми Декрету з точки зору необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Підсумовуючи сказане, хотів би коротко зупинитися на основних аргументах в підтримку позиції щодо непотрібності індивідуальної ліцензії НБУ при видачі та поверненні кредитів в іноземній валюті, зокрема:

1.Дану точку зору підтримують науковці. Так, майже аналогічні висновки містяться у Висновку науково-правової експертизи щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті, здійсненому Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького від 09.11.2006 р. № 126/509;

2.У НБУ відсутня процедура видачі, та навіть бланки, індивідуальних ліцензій для банків та/або позичальників при отриманні кредитів в іноземній валюті. Цей важливий аспект підкреслив і Верховний Суд України при розгляді резонансної справи щодо кредиту ОТП Банку;

3.Норма Декрету, на яку посилаються позичальники та суди, визнаючи кредитні договори недійсними, була прийнята у 1993 році, тобто майже 20 років тому. За цей час економіка України та кредитно-фінансові відносини цілковито змінилися. Однак, ця архаїчна норма досі використовується всупереч усілякій логіці;

4.На сьогоднішній день існує судова практика, яка підтверджує законність позиції банків, а саме: Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р. у справі № 9/70пд, Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2009 р. у справі № 2-2282/09, Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 р. у справі № 3/98, Рішення Господарського суду Луганської області від 19.02.2010 р. у справі № 14/48пд та нещодавні Ухвали Верховного Суду України у справах щодо ОТП Банку та Сбербанку Росії.

Банки, які поки що поодиноко відстоюють свої позиції та не об‘єднуються (як мінімум, зовні не демонструють такого об‘єднання), на мою думку, врешті одержать переконливу перемогу у цій складній боротьбі. Хочу лише відзначити, що недовіра - найгірший ворог економіки. І у ситуації, коли банки будуть менше довіряти позичальникам, а позичальники будуть шукати можливості тлумачення деяких норм права на свою користь, для адвокатів обох сторін роботи буде більш ніж достатньо.

По материалам legalweekly.com.ua

Дата публикации статьи 18 Май 2011

Комментарии

07.07.2015
Ну шо такое законное и хорошее по вашему мнению дело привело к краху банковской системы ... !?|Гость
08.07.2015
Як не дивно, автор та суди на чолі з Верховним, помиляються. Что и будет скоро доказано в том же Верховном Суде.|Гість

Добавить комментарий

Введите слово, изображенное на картинке
 

Средний курс валют на 08.12.2016

Валюта Покупка Продажа НБУ
USD 26,36   26,91     26,0201  
 
EUR 28,11   28,94     27,9196  
 
RUB 0,38   0,42     0,4071  
 
Смотреть наличные курсы, курсы НБУ

Подписка на новости

Получать новости от партнеров